Перше вересня, початок нового навчального року та отримання нових цікавих знань. Завершились літні канікули під час яких молодь відпочивала, працювала, подорожувала і ще багато чого цікавого. Гуртківці туристичного відділення також не втратили дарма час, встигнувши відвідати багато цікавих місць, дізнатись цікаві історії, побувати на морі, у літніх таборах.

Группи гуртківців підкорювали Карпати, від невисоких буковинських гір до велетнів Чорногірського масиву, відвідали мальовничі озера, побували на відпочинку в Одессі, прийняли участь у різних змаганнях де показували свою підготовленість в боротьбі за високі місця.

Найцікавіше певно було подорожувати Карпатами, адже цей край до якого майже неторкнулася цивілізаця. Він розкрив юним буковинцям свою містичну красу, невловиму різноманітність і велич, подарувавши найрізноманітніші історії людей які тут живуть і оповідають легенди пращурів допитливим мандрівникам про місця що їх оточують. Наприклад деякі з них : гора Говерла та річка Прут:

Колись дуже давно на Гуцульщині жив молодий і вродливий хлопець. Його звали Прутом. Прут був закоханий в красиву дівчину Говерлу. Батько Говерли був чаклуном. Говерла була доброю людиною, а от її батько – злим чаклуном. Говерла і Прут зустрічалися. Одного разу чаклун дізнався про те, що Говерла зустрічається з Прутом. Чаклун дуже розсердився і перетворив Говерлу на високу гору. Коли про це дізнався Прут, то нічого не боячись, прийшов до чаклуна. Хлопець побачив чаклуна, що сидів біля вікна і дивився на високу гору. Прут, побачивши чаклуна, сказав: «Ти свою єдину доньку перетворив у гору. Але вона ж не винна!» Чаклун нічого не відповів. Хлопець, схиливши голову, вийшов з хати і на подвір’ї почув голос чаклуна. Чаклун сказав: «Хлопче, якщо ти кохаєш мою дочку і хочеш, щоб ця гора була знову дівчиною, до повинен до заходу сонця вийти на її вершину. Якщо не встигнеш, то я тебе перетворю на річку». Він тільки добіг до підніжжя гори, а сонце вже сідало. Прут так і не встиг вийти на гору і злий чаклун перетворив його на річку.

   Відтоді гора називається Говерлою, а річка Прутом.

   Коли річка шумить, люди кажуть: «То Прут розповідає історії Говерлі».

 озеро Марічейка:

Було все це ще в глибоку стародавність. Чорним вороняччям налетіли тоді злі недруги на наш зелений край. Вони руйнували села, губили народ, а хто вцілів, рятуючи, пішов у гори. Але вороги довідалися, що гуцули ховаються десь у дрімучих лісах, і рушили ордою слідом за ними.

Марічейка, молода дружина чабана Івана, побачила ворогів і прошептала коханому:
- Іванко, рідний! Скоріше біжи до нашим, попередь!.. А я спробую їх затримати.
- Не можу я залишити тебе.
- Згадай, милий, скільки наших там, у горах. Батьки і матері, старі і діти... Весь наш народ... Він у небезпеці. Йди!
І пішов Іван. А горда Марічейка стала на шляху ворогів. Її схопили... Наказали:
- Веди до своїх гуцулів. Не те смерть!
Йшли вони до самої ночі. Завела їх Марічейка в такі дикі місця, відкіля і не вибратися. Розлютилися вороги і накинулися на неї із шаблями... Затремтіла земля, подув страшний вітер, гримнув грім. І злетіли в небо камені, здвинулись гори й утворилося озеро. У ньому і знайшли свою загибель вороги. З тих пір ліс на честь хороброї дівчини стали називати Дівочим, а озеро - Маричейка...

та ще багадо інших...

Побачили озера: Бребенескул (найвище озеро) Несамовите, Буковинське Око, Догязка. Піднялися на безліч  гір найвищі серед яких, г.Говерла, г. Бребенескул, г. Піп Іван. Відвідали печери, скелі та каміння Довбуша коло м. Вижниця, м. Яремче, скелі Кінашки, «Кам’яну Багачку». Поспілкувалися з багатьма людьми які продовжують передавати з покоління в покоління секрети життя на полонинах та варіння бринзи і вурди, дізналися про історію плотогонів карпатського краю та ще більш сумну історію вузькоколійних залізниць від яких подекуди залишились лише ледь помітні згадки.

Прийняли участь у змаганнях з краєзнавства, орієнтування, туризму і школи безпеки.

От так після змістовного і цікавого літа ми зустрічаємо новий навчальний рік.